21 листопада наша країна відзначає День гідності та свободи. Учні 6-В класу Комунального закладу «Опорний заклад загальної середньої освіти «Сузір’я» Оріхівської міської ради розглядали події, пов’язані з цією датою на виховній годині «Історія революції зблизька» (див.нижче).
Революція гідності кінця 2013-го - початку 2014 років, яка дістала назву «Євромайдан», є унікальним, раніше не баченим у світі явищем, що виражена у мирному народному спротиві. Разом з учнями згадали найбільш яскраві місця, речі і гасла, яким судилося стати символами «Революції Гідності». Український гімн, стела Незалежності, мандрівне фортепіано, барикади, будівельні шахтарські каски, намети - всі ці слова об’єднали навколо себе десятки і сотні тисяч людей і стали символами Майдану. "Коктейлі Молотова", водомети, помпові рушниці, димова і вогняна завіса із шин, перші Герої Небесної сотні – все це, як частина протесту, вперше постало саме на вулиці Грушевського. Революція Гідності відкрила вікно можливостей для найважливіших змін в Україні.
На завершення виховної години діти дали відповідь на питання: «На мою думку Гідність – це…» Їхні відповіді були щирими та відвертими.
З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути більш повну картину того, що сталося. Євромайдан вже став історією, відійшов на другий план на тлі російської військової агресії та повномасштабної війни росії проти України. Тому дуже важливо зберегти і передати нащадкам правду про події, трагедії і перемоги того часу.
Класний керівник 6- В класу, учитель історії, Світлана Босенко
Сценарій заходу
Історія революції зблизька
Революція гідності кінця 2013-го-початку 2014 років, яка дістала назву Євромайдан, є унікальним, раніше не баченим у світі явищем, що виражена у мирному народному спротиві. Саме на Майдані народилася нова українська нація, готова стояти до кінця, і навіть віддати життя у святій боротьбі за достойне майбутнє рідної землі.
Давайте разом згадаємо найбільш яскраві місця, речі і гасла, яким судилося стати символами і хронологією Революції Гідності.
Український гімн
Український гімн із пустої формальності перетворився на річ, здатну реально об’єднувати навколо себе десятки і сотні тисяч людей. Пісня, яку перед тим співали хіба футбольні фани, з початком Майдану буквально не сходила з вуст людей. Гімн лунав скрізь і постійно: люди на ескалаторах метро перегукувались рядками із нього, вагони підземки несподівано вибухали ним, компанії молодих людей у бокових вуличках від Майдану і на далеких від центру районах співали його, ним зустрічали героїв і проводжали ним же…
Стела Незалежності
Стела Незалежності стала не просто свідком, а фактично учасником більшості поворотних точок Революції: мирний протест збирався під нею, побиття студентів відбувалося на ній, під нею барикади зупиняли наступи "Беркуту", а Герої спиняли випущені в натовп кулі. Україна була зі своїми людьми – і символічно, і буквально.
Михайлівський собор
Революція гідності так само нагадала людям про істинну роль церкви. Місце захисту і прихистку. Одним з облич Майдану став отець Іван, який у ніч побиття студентів бив у дзвони Михайлівського Золотоверхого, як у середні віки, намагаючись розбудити Київ. Після тієї ночі цьому монастирю судилося надовго стати точкою на карті протестів: спершу як місцю захисту протестуючих, а згодом – як одному з найбільших медпунктів Майдану.
Вуличне піаніно
Яскравим явищем творчого духу Майдану було вуличне піаніно. У найгостріші моменти протистоянь, у гарячих точках несподівано виникало воно. Завжди зайняте якимось безіменним талантом. Власне, це мандрівне фортепіано стало символом нестримного, дикого, творчого пориву. Люди писали на аркушах пісню, яку хотіли почути наступною, бо музика підтримувала, додавала сил у найскрутніші моменти.
Йолка
Поруч зі стелою Незалежності стояла Йолка, яка теж стала символом революції. «Йолкою» називали недоспоруджену новорічну ялинку, що встановлювали з нагоди Нового 2014 року, але припинили у зв'язку з подіями Євромайдану. ЇЇ каркас простояв до літа. Назва виникла через обмовку тодішнього Президента України Віктора Януковича, який на нараді не зміг згадати слова «ялинка».
Барикади
Під час Революції Гідності по всьому периметру Майдану було встановлено кілька рубежів барикад, які були кількарівневими, із снігу та криги, зібраних у мішки і складених на висоту 2-3 метри. Мітингуючі застосовували арматуру, дошки, металеві паркани та сітку- рабицю. Під час Революції була популярна фраза: "Немає місця, безпечнішого за Майдан".
Каски, щитки
Одним із символів революції були будівельні та шахтарські каски. Спочатку на них клеїли наліпки із гаслами Євромайдану. Пізніше почали розписувати маркером. Коли візерунок був готовий, покривали зверху лаком. Розписані каски отримували ті чоловіки, які чесно відстояли на барикадах. Поспіхом вирізані дерев’яні щити виглядали кумедно. Але коли в цих касках і з цими щитами люди йшли під кулі, то всяка усмішка зникала, поступаючись місцем болю, люті та самопожертві.
Бруківка, «коктейль Молотова»
Коктейль Молотова» - це назва найпростіших саморобних вибухових пристроїв, що виЗ допомогою цієї суміші було спалено 6 одиниць техніки, а в лютому 2 БТРи та 2 водомети під час спроби штурму урядовими військами барикад Євромайдану. Для самооборони крім кулаків та палиць в хід йшли бруківка, цепи і навіть трактор, яким намагались таранити кордони силовиків користовувалися майданівцями під час протистояння внутрішнім військам в січні 2014 р.
Намети
Основною складовою одиницею Майдану був намет. Він був найважливішим у всіх значеннях. Поява намету важлива як символічний початок Майдану. У той же час намет – це практична основа Майдану. У ньому жили і грілися, у наметі ховалися від ворогів і знаходили друзів, намет був медпунктом, операційною, церквою, кімнатоюдля нарад, театром. Намет – і є Майдан.
Небесна сотня
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.
З 18 по 21 лютого тут загинуло найбільше людей – 84 особи, після 21 лютого – ще 18. «Герої не вмирають!» Саме цими словами Україна проводжала в останню путь тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Ті, для кого "справедливість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.
«Пливе кача…»
Ця пісня у виконанні «Піккардійської Терції» була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими. З часом вона стала неофіційним гімном, українським народним реквіємом, який співали в пам'ять Небесної сотні та інших загиблих під час війни на сході України.
Вулиці Інститутська та Грушевського
"Вогнехреща на Груші" – слова, які не треба пояснювати тому, хто був на Майдані. Саме події на Грушевського стали точкою неповернення. "Коктейлі Молотова", водомети, помпові рушниці, димова і вогняна завіса із шин, перші Герої Небесної сотні – все це як частина протесту вперше постало саме на вулиці Грушевського. 18 лютого 2014 р. розпочалися трагічні події на вулиці Інститутській. У кривавому протистоянні на Майдані загинули більше 100 людей. Їх назвали Небесною сотнею.
«Беркут»
Під час революції була річ, яка об’єднувала абсолютно всіх, – "Беркут".
Він став фактично символом того зла, проти якого і постав Майдан. Саме цей спецпідрозділ МВС України вчинив жорстоке побиття мирних протестувальників у листопаді 2013 року, що спричинило вихід на вулиці мільйонів громадян із вимогою покарання винних і дало початок Революції гідності. А 18-20 лютого 2014 р «Беркут» пліч-о-пліч із бандитами злагоджено нападав і вбивав беззбройних громадян.
Немає коментарів:
Дописати коментар